- намісник
- [нам’і/сниек]
-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
намісник
Смотреть что такое "намісник" в других словарях:
намісник — Намісник: заступник цісаря у краях Австрійської ( Австро Угорської) монархії, зокрема у Галичині (від 1949 р), з 1866 р. тут цей пост посідали поляки [53] начальник краю в кол. Австрії [XI] … Толковый украинский словарь
намісник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
намісник — а, ч. 1) Службова особа, яка від імені глави держави здійснює державну владу на якійсь території. 2) заст. Помічник ігумена або довірена особа митрополита. 3) заст. Заступник кого небудь … Український тлумачний словник
намісник — 1. Те саме, що священик парафіяльний; 2. Те саме, що ігумен … Словник церковно-обрядової термінології
намісництво — а, с. 1) Адміністративний орган правління, очолюваний намісником (у 1 знач.). 2) іст. Територіальна одиниця, якою керував намісник (у 1 знач.). 3) Орган адміністративно поліцейського управління, що існував у 1849 1918 рр. в Австро Угорщині … Український тлумачний словник
намісниця — і. Жін. до намісник … Український тлумачний словник
намісницький — а, е. Прикм. до намісник 1) … Український тлумачний словник
Овручский район Житомирской области — Овручский район Овруцький район Герб Страна Украина Статус район Входит в Житомирскую область Административный центр Овруч Официальный язык … Википедия
баскак — а, ч., іст. Татарський урядовець, намісник монгольського хана і збирач податків за часів монголо татарської неволі … Український тлумачний словник
бейлербей — я, ч., іст. У 15 19 ст. – султанський намісник краю в Османській імперії, воєначальник усіх військ провінцій … Український тлумачний словник
